Сделать свой сайт бесплатно

Реклама

Создай свой сайт в 3 клика и начни зарабатывать уже сегодня.

@ADVMAKER@

Вірши наших односельців в повоєнні роки

02.06.2012

 

ВИЗВОЛЕННЯ

       

        Не  стихали громів

                                     перекати,

        Наші села палали в огні.

        День і ніч гуркотіли

                                        гармати,

        Блиск пожеж відливався

                                        в Десні.

 

        А як обрій почав багряніти,

        Ми Чернігів тоді узяли

        І, щоб зграю ворожу

   добити,

        За Дніпро із боями пішли.

 

        Гожий вересень щастя

                                     нам зичив,

        Я радів перемозі святій

        І листа написав у Тупичів

        Рідними дітям,

                              дружині своїй.

        То дарма, що під сонцем

                                         осіннім

        Даль туманилась в синій

                                             імлі -

        Вже буяла травневим

      цвітінням

        Перемога на рідній землі.

 

Г. К. Лопухівський

житель села Тупичів, вчитель німецької мови,

учасник Великої Вітчизняної війни.

 

В   ЛІСІ

 

        Де ліс густий, де мліє вітру

                                               сила,

        Де завше пахне свіжістю

     грибів,

        Де воркування чути голубів,

        Там збереглася й досі ще

    могила.

        На ній і каска зовсім

поржавіла,

        З боків кошлатий верес

    порудів.

        У тиші тій між сосон і  дубів

        Чиясь любов на віки заніміла...

        Але в людей не гаснуть

    почуття

        До сина вірного, що в дні

    похмурі     

        За рідний край віддав своє

життя,

        З братами йшов уперто проти

 бурі !

        Тому й могила й шум тієї

         пущі

        В душі лишають спогад

   невмирущий.

 

 

 

 

Г.К. ЛОПУХІВСЬКИЙ

житель села Тупичів, вчитель німецької мови,

  учасник Великої Вітчизняної війни.

 

ВДОВИНА  ЖУРБА

 

        Вже давно, вже давно

        Відгриміла війна.

        Тільки  ти, удова,

        Самотою одна.

        В надвечір’ї ти часто

        Сидиш у вікна.

        Може, мужа  чекаєш,

        Чекаєш сумна?

        От і сонце заходить

        І тіні лягли...

        Ти отак просидиш

        До нічної імли.

        Дмуть сердиті вітри

        І шумлять явори...

        Тільки мужа свого

        Не карай, не кори.

        Він відважно боровся,

        Героєм поліг,

        Щоб ніколи війна

        Не прийшла на поріг.

 

 М.ЧМІЛЬ

житель села Тупичів

Ветеран Великої Вітчизняної війни.

 

Комментарии (0)Просмотров (117)


Зарегистрированный
Анонимно